Stadbad (Міські лазні) на тодішній Шехеплац, сьогодні пл. Краковського, відкритий 8 червня 1929 року, скориставшись можливістю проведення міжнародних змагань з плавання. Модерністська будівля в стилі експресіонізму, спроектована міським радником з питань будівництва доктором інженером Адальбертом Кравіцем, була побудована в 1927-1929 роках і витратила 600 000 рейхсмарок того часу завдяки підтримці Асоціації німецьких міст і субсидіям німецького уряду.
За перший рік роботи Міську лазню відвідало 108 374 гостей. Забзька лазня була однією з найкраще обладнаних із понад 300 закладів країни. Басейн мав розміри 10×25 м. Глибина коливалася від 0,9 до 3,8 м. Над нею встановили скляний дах, який пропускає денне світло. Басейн був обладнаний батутами висотою 2 та 3 метри. Окрім басейну, гості можуть користуватися душовими кабінами, ваннами, 14 видами оздоровчих ванн, у тому числі сонячними та паровими, сауною, інгаляційною кімнатою, скотч-душами та тренажерним залом. Також була бібліотека та читальня. У Лазні також був ресторан, перукарня та квартира для персонал
У 2012 році Лазня зазнала ґрунтовної модернізації, яка включала роботи, пов’язані з термомодернізацією та технологічною модернізацією (включно з фільтруючими пристроями для води на основі діатомової землі, водонагрівачами, пасажирськими ліфтами та фільтруючими насосами). Будівлю також пристосували до потреб людей з обмеженими можливостями.
Stadbad (City Baths) on the then Schecheplatz, today pl. Krakowski, opened on June 8, 1929, taking advantage of the opportunity of international swimming competitions. A modernist building in the expressionist style, designed by the city's construction councilor, Dr. Engineer Adalbert Krawietz, was built in the years 1927-1929 and was spent on 600,000 Reichsmarks at the time, thanks to the support of the Association of German Cities and subsidies from the German government.
In the first year of operation, the City Baths were visited by 108,374 guests. The Zabrze bathhouse was one of the best-equipped of over 300 facilities in the country. The swimming pool had dimensions of 10 × 25 m. Depth ranged from 0.9 to 3.8 m. A glass roof was installed above it, allowing daylight to pass through. The swimming pool was equipped with 2 and 3 m high trampolines. In addition to the swimming pool, guests could use showers, bathtubs, 14 types of health baths, including solar and steam baths, a sauna, an inhalation room, scotch showers and a gym. There was also a library and a reading room. There was also a restaurant, a hairdresser and a staff apartment in Łaźnia.
In 2012, Łaźnia underwent a thorough modernization, which included works related to thermal modernization and technological modernization (including water filtering devices based on diatomaceous earth, water heaters, passenger lifts and filter pumps). The building has also been adapted to the needs of people with disabilities.
Міська лазня
The Municipal Bathhouse
Stadbad (Łaźnię Miejską) na ówczesnym Schecheplatz, dziś pl. Krakowski, otwarto 8 czerwca 1929 roku, wykorzystując okazję międzynarodowych zawodów pływackich. Modernistyczny budynek w stylu ekspresjonistycznym, według projektu miejskiego radcy budowlanego doktora inżyniera Adalberta Krawietza budowano w latach 1927-1929 i wydano na niego 600.000 ówczesnych Reichsmarek, dzięki wsparciu Związku Miast Niemieckich i dotacji niemieckiego rządu.
W pierwszym roku działalności Łaźnię Miejską odwiedziło 108 374 gości. Zabrzańska łaźnia była jednym z najlepiej wyposażonych, spośród ponad 300, obiektów w kraju. Pływalnia miała wymiary 10×25 m. Głębokość od 0,9 do 3,8 m. Nad nią zamontowano szklany, przepuszczający światło dzienne dach. Na pływalni zainstalowano trampoliny o wysokości 2 i 3 m. Oprócz basenu goście mogli skorzystać z pryszniców, wanien kąpielowych, kąpieli zdrowotnych w 14 rodzajach, w tym słonecznych i parowych, sauny, inhalatorium, biczy szkockich i sali gimnastycznej. Były też biblioteka i czytelnia. W Łaźni znajdowały się również restauracja, fryzjer i mieszkanie służbowe.
W 2012 roku Łaźnia przeszła gruntowna modernizację, która objęła prace związane z termomodernizacją, modernizacją technologiczną (m.in. urządzenia filtrujące wodę na bazie ziemi okrzemkowej, podgrzewacze wody, dźwigi osobowe i pompy filtrujące). Budynek został również dostosowany dla potrzeb osób z niepełnosprawnościami.